ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

Анотація

У статті представлено результати теоретичного та емпіричного аналізу психологічних детермінант делінквентної поведінки особистості. Актуальність дослідження зумовлена зростанням соціальної нестабільності, стресових чинників та тенденцій до криміналізації суспільства, що потребує пошуку ефективних механізмів ресоціалізації та превенції протиправних дій. Розглянуто делінквентність не лише як соціальне відхилення, а як наслідок порушень у системі емоційно-вольової саморегуляції. Особливу увагу приділено вольовому контролю емоційних реакцій як базовому компоненту, що забезпечує здатність особистості стримувати імпульсивні стани та враховувати наслідки власних вчинків. Емпірично досліджено та проаналізовано рівень делінквентних тенденцій та особливості емоційного самоконтролю у двох вікових групах (до 35 років та старше 35 років). Статистичний аналіз із застосуванням U-критерію Манна-Уітні показав відсутність статистично значущих відмінностей між віковими групами, що свідчить про те, що рівень саморегуляції та пов’язані з ним прояви делінквентної поведінки не залежать від віку засуджених. Досліджено встановлення статистично значущого зворотного кореляційного зв’язку середньої сили між вольовим контролем емоційних реакцій та схильністю до делінквентної поведінки. Доведено, що зі зростанням рівня вольового контролю зменшується вираженість делінквентних тенденцій. Високий рівень контролю емоційних реакцій пов’язаний із нижчою схильністю до порушення соціальних норм, що може пояснюватися кращою саморегуляцією та здатністю оцінювати наслідки власної поведінки. Низький рівень вольового контролю асоціюється з більшою схильністю до делінквентної поведінки через труднощі емоційної регуляції та самоконтролю в стресових ситуаціях. Отримані дані підкреслюють необхідність розвитку навичок самодетермінації та емоційної стійкості у програмах корекційної роботи з особами, схильними до делінквентної поведінки.