ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Анотація

Cтаття присвячена критичному аналізу теоретико-методологічних підходів до вивчення феномену психологічного благополуччя в сучасній психологічній науці. Вивчення психологічного благополуччя є вкрай актуальним з кількох важливих причин, які стосуються як індивідуального рівня, так і суспільного загалом. Це пов’язане зі зростанням психоемоційного навантаження в сучасному світі: у сучасному суспільстві люди все частіше стикаються з хронічним стресом, високими вимогами, інформаційним перевантаженням та невизначеністю (економічною, соціальною, політичною). Це створює потребу в розумінні та підтримці психологічного благополуччя. Люди з високим рівнем благополуччя мають вищий рівень задоволення життям, мотивації, внутрішньої гармонії, що сприяє їхній реалізації в особистісній, професійній та соціальній сферах. На рівні держави психологічне благополуччя громадян пов’язане із загальним рівнем добробуту, стабільності, продуктивності, зменшенням соціальної напруги та агресії. У контексті війни, втрат, вимушеної міграції та посттравматичного досвіду вивчення та підтримка психологічного благополуччя є необхідністю, а не лише теоретичним інтересом. Розглядається еволюція розуміння психологічного благополуччя від його первинних концептуалізацій до інтегративних моделей, що існують сьогодні. Особлива увага приділяється осмисленню психологічного благополуччя як суб’єктивної реальності, що інтегрує позитивні та негативні емоції, цілісність буття та екзистенційне ставлення особистості до власного життя. Аналізуються ключові атрибути суб’єктного способу буття, такі як автономія, саморегуляція, саморозвиток та самодетермінація, у контексті їхнього взаємозв’язку з психологічним благополуччям. Обговорюються основні концепції та емпіричні дослідження, що становлять базис для подальшого вивчення цієї багатогранної конструкції.